Бджоли проти меду, або хто в Україні забезпечить право на справедливий суд?

Правозахисник, член Ради партії «ВОЛЯ» Олексій Бонюк щодо нового закону «Про забезпечення права на справедливий суд» - у своєму блозі на «Обозревателі».

29 березня набув чинності ЗУ «Про забезпечення права на справедливий суд». На думку його авторів, тепер кар’єра кожного судді в Україні буде залежати виключно від професійних якостей, відповідності морально-етичним критеріям та вимогам антикорупційного законодавства. До речі і Венеціанська комісія також позитивно оцінила цей законодавчий акт. Нібито перший крок до повноцінної судової реформи в Україні зроблено…. Втім, виникає майже хрестоматійне питання: А судді хто?

Ні для кого не буде секретом, що за часів правління Януковича, вся судова влада в Україні була поставлена в жорстку залежність від президентської вертикалі. І це дуже негативно вплинуло на суддівський корпус. Тоді перед реформаторами постає наступне питання: а чи можна, навіть реформувавши судову систему, досягнути справедливого суду за умови роботи діючих суддів?

Я думаю, ні. Бо це те саме, що покладатися на корупціонерів у боротьбі з корупцією. Тож виходить, що судова реформа без дієвого механізму заміни суддівського корпусу – це спроба приготувати омлет, не розбивши яєць.

Чи є вихід з цієї ситуації? На перший погляд, він очевидний. Треба забезпечити повну незалежність обрання суддів. Кандидати на посаду судді не повинні проходити через жодні кабінети чиновників. Але закладені у законі про справедливий суд норми не надають можливості дійсно переобрати суддівський корпус, як це було зроблено в Грузії.

Звичайно, не можна порівнювати масштаби Грузії з найбільшою країною Європи – Україною. Але це зовсім не означає, що змінити всіх суддів в Україні технічно неможливо. Подивіться, скільки адвокатів сьогодні в Україні. Впевнений, що їх кількість повністю перекриває потреби в нових кадрах для суддівського корпусу.

Вважаю, що у відповідності з гуманістичними підходами до правосуддя, саме адвокатура повинна виступати найбільшим джерелом суддівських кадрів. І світова практика це підтверджує. Тож в Україні сьогодні достатньо фахівців, які можуть якісно оновити суддівський корпус. Багато адвокатів вже фактично готові бути суддями. Адже вони щодня працюють з тими процесуальними документами, які готує суд. Адвокати бачать всі недоліки у роботі судів і володіють тими процесуальними навичками, які є необхідними для роботи судді.

Безперечно, певні аспекти роботи суду правозахисникам потрібно буде вивчити. Обов’язково треба буде вивчити питання пов’язані з етикою поведінки судді, протидією корупції, а також інші питання, що зможуть підняти роботу суду на новий рівень. Щоб нові судді чітко розуміли, що робота суду повинна бути фаховою, зрозумілою та викликати довіру. І я впевнений, що ця перепідготовка забере зовсім небагато часу.

В будь-якому разі, перевага при виборі судів повинна надаватись представникам тих правничих професій, які пов’язані з захистом інтересів громадян. А не представникам інтересів держави. Нічого особистого. Просто з мого досвіду таким фахівцям дуже важко позбутися «комплексу представника держави». Це парадокс психології: після того як людина представляла інтереси держави, їй важко бути неупередженою щодо окремої людини.

Тим більше, що на захисті інтересів держави вже стоїть ціла армія чиновників. І на жаль, часто виходить так, що реалізація державницького підходу призводить до нехтування інтересами окремих громадян. Причому, нібито в інтересах всього суспільства. Але це, як правило, невиправданий підхід.

На мою думку, як раз в інтересах суспільства доцільно, щоб суддя в Україні завжди пам’ятав хто є найвищою цінністю в нашій державі. А це саме людина. І варто було, щоб це положення Основного Закону України наповнювалося реальним змістом у роботі органів правосуддя.