Зі 100-літнім ювілеєм жительку Білих Ослав Мокрину Костюк привітали люди ВОЛІ. Депутат Надвірнянської районної ради від партії «Воля» Тетяна ПРИШЛЯК з особистими вітаннями відвідала домівку ювілярки. Долучились до привітань і народний депутат України Юрій Дерев`янко та депутат облради Ольга Федишина. До того ж, депутати мають посприяти у придбанні для ювілярки слухового апарату.
Тетяна ПРИШЛЯК переконана, такі люди повинні мати особливу увагу і підтримку від громадськості і влади. Адже завдяки нашим предкам і їхній жертовності ми маємо Україну. Тому депутат має на меті виділити матеріальну допомогу зі свого депутатського фонду.
Ювілярка зберігає неабияке почуття гумору, про свої роки жартуючи каже «напевно Бог загубив мою книжку». Мокрина Євдокіївна, або Анна, як її зовуть односельці, народилась в Білих Ославах, тут одружилась, народила і виховала дітей, дочекала онуків.
Зустрічає свій столітній ювілей в колі правнуків та праправнуків. За місяць, як Бог поможе, дочекає тринадцяту праправнучку.
Жінка пожила за чотирьох епох: Австрійської імперії, Польщі, СРСР та України. Їхня сім’я жила бідно, та завжди зберігала віру у Бога і любов до людей. Бабусю спіткало лихо голоду,із жахіттям розказує про страшний 1947 рік, коли в селян Західної України влада забирала все.
«Мокрина Євдокіївна прожила нелегке життя. ЇЇ історія особливо зачіпає за живе. Жінка багато чого розповіла про своє життя в деталях. Пам'ятає два голодних роки, коли було тільки три продукти: сіль, вода, молоко. Пам'ятає як ховала рідних: маму в 14 років, сестер та братів, дітей, онуків. Добре пам'ятає війну. Як чоловік пішов воювати, а вона залишилась з дитиною сама.Як вісім років страждала від кровотечі, а потім сама себе вилікувала відваром із смоли смереки, яку пила майже рік від третої до другої Матки.Як врятувала від голодної смерти родину сільського ксьонзда.Як вишивала для кнєгинь та кнєзів ( молоду й молодого) з усього села» - розповідає Тетяна ПРИШЛЯК.
Шанована і знана білоославчанка Мокрина Євдокіївна тішиться численним правнукам та праправнукам і як вони самі зізнаються, то саме бабуся – найперший порадник для них. І тепер, коли вже на порозі такі поважні роки, серце і руки Анни не знають спочинку. Нехай ж із роси та води накує зозуля ювілярці ще довгих років життя та міцного здоров’я.
