Як має розвиватися професійно-технічна освіта в області: погляд «ВОЛІ»

На черговій сесії Івано-Франківської обласної ради виникли дискусії щодо розвитку професійно-технічної освіти. Дуже фахову позицію, як завжди, займали представники фракції «ВОЛЯ» і, навіть, встигли запустити пілотний проект в області по реформуванню професійно-технічної освіти. Про це спілкуємося з представниками партії «ВОЛЯ» народним депутататом Юрієм Дерев’янком, депутатами обласної ради Марією Рудик та Ольгою Галабалою .

Редакція: Що взагалі відбулося з професійно-технічною освітою на рівні держави? 

Юрій Дерев’янко: Прийнятими змінами до Бюджету на 2016 рік проти яких гостро виступала партія “ВОЛЯ” і за які я особисто не голосував, фінансування професійно-технічної освіти поклали на плечі області. І якщо ми вважаємо, що передача ПТУ на рівень  управління області це є правильна практика європейських країн, то не передати разом із повноваженням фінансовий ресурс з боку держави - це дуже безвідповідально. Реагуючи на звернення Івано-Франківської обласної ради, я разом з іншими депутатами від Прикарпаття наполягли, щоб держава все-таки взяла на себе частину фінансового тягаря. 

Редакція: Яка ж сьогодні ситуація з професійно-технічною освітою в області? 

Ольга Галабала: У Івано-Франківській області зараз працює 24 начальні заклади, які здійснюють підготовку 10 710 кваліфікованих робітників. Всього за 85 професіями. Хоча є проблеми із працевлаштування випускників ПТУ. Навіть офіційна статистика по області каже, що з усіх випустників ПТУ працевлаштовуються 68,2% (це з державного замовлення). 
І це при тому, що порівняно із ситуацією по Україні, професійно-технічна освіта в Івано-Франківській області показує одні з кращих показників по Україні: друге місце по наповнюваності закладів, в п’ятірці лідерів по надходженню коштів від виробничої практики (в майстернях ПТУ виготовлено продукції та надано послуг на 6 млн. 663 тис грн. за 2015 рік). 
В той же час, після отримання частини субвенції з державного бюджету, область має витратити на ПТУ області 41 мільйон до кінця цього року. А з наступного року навчання в закладах профтехосвіти області складатиме орієнтовно 200 млн. грн. А це майже половина всього бюджету розвитку області, який раніше спрямовувався на реалізацію різних програм.

 
Редакція: Що спричинило такі гострі обговорення на гуманітарній комісії та сесії обласної ради? 

Марія Рудик: Окрім того, що на плечі області переклали фінансовий тягар профтехосвіти, то цього року обласна рада визначає так зване регіоанльне замовлення, тобто погоджує скільки учнів та за яким фахом ми випустимо цього року. І коли ми як депутати обласної ради детально проаналізуватли то зрозуміли, що держава нас штовхає на нефаховий крок. Бо регіональне замовлення ми змушені погодити до 1 липня, інакше не почнеться навчальний процес, а часу про проведення реформи немає. 
Представлений нам проект рішення, ми вважаємо, не підходить сучасним умовам. На наше переконання, регіональні замовлення на підготовку кадрів у професійно-технічних навчальних закладах треба розробляти тільки тоді, коли буде сформовано ринок праці, щоб знати яких і скільки робітників потребує наша область. Без цього, ми можемо просто витрачати мільйони (яких і обласному бюджеті й так обмаль), а діти, які закінчать наші ПТУ не зможуть знайти роботи. Тому в першу чергу, потрібно вивчити та проаналізувати ринок праці, та провести реформування професійно-технічних закладів.

Редакція: А які взагалі проблеми є у професійно-технічній освіті сьогодні, що потрібно змінювати?

Марія Рудик: Великою проблемою є те, що заклади професійно-технічної освіти у нас не є вузькопрофільними. В одному закладі у нас можуть готувати будівельників та перукарів, чи столярів та кухарів. Я вважаю, що модернізуючи освіту ми повинні розуміти, що тільки вузька спеціалізація може нам реально підготувати робітника, який буде конкурентноспроможним на ринку праці. Також, у нас так склалось, що в одному освітньому окрузі готують робітників тих самих спеціальностей. Ми переконані, що повинен бути один заклад, але профільний, який буде випускати робітників належного рівня. У нас, до прикладу, є Технікум сервісного обслуговування, який має повний кількісний набір учнів і, навіть, перевищує його за рахунок платників, а його випускники проходять практику за кордоном. Технікум має потужну матеріальну базу і готує кваліфікованих робітників. Такої матеріальної бази інші заклади не мають.  
Тому, кошти, які виділяються на підготовку робітників непрофільних спеціальностей, мають спрямовуватисьна облаштування закладів, створення там майстерень. В результаті, зробивши заклади вузькопрофільними можна буде зекономити кошти та спрямувати їх на підвищення якості надання освіти.

Ольга Галабала: Наше бачення - в ПТУ вчитися має стати перспективно та престижно. В нас має викорінитися стереотип, що професійно-технічна освіта є непрестижною, що вона не дає повноцінних знань, а отже й серйозно обмежує перспективу подальшого професійного зростання.  
 Я закінчувала середню школу в Сполучених Штатах Америки і мене дуже сильно дивувало, що серед моїх однолітків вкрай мало людей планують поступати в університети і більшість дітей поступало в професійні училища, чи як їх називають, коледжі. Але це природньо, тому що в кожному коледжі є своя вузька спеціалізація, наприклад, в кулінарному коледжі Ви побачите ідеально обладнані кухні для навчання, там будуть викладати знані повари і що найголовніше, цей коледж буде випускати рівно стільки кухарів, скільки потрібно для ресторанів та ринку праці в цьому штаті. Тобто система професійно-технічної освіти в Європі, Америці та інших розвинутих країнах випускає дуже кваліфікованих працівників, які мають вже роботу за результатами закінчення коледжу. У Франції, до прикладу, профтехосвіта в останні роки взагалі фокусується на набутті виробничих навичох з дуже вузьких спеціальностей, а частину навчального часу учні проводять на виробництвах. 

Редакція: Що можна отримати від того, що в наших ПТУ готуватимуть робітників тих спеціальностей, яких потребує ринок праці?

Юрій Дерев’янко: І область і самі випускнити ПТУ отримають дуже багато. В першу чергу випускники зможуть працевлаштуватись, адже буде потреба у їх роботі. Оскільки фінансування ПТУ буде відбуватись також за рахунок роботодавців, підприємці, які вкладають сюди свої кошти знатимуть, що потім їх забезпечать трудовим ресурсом. Це нормальна практика в різних країнах світу, адже ті кошти які ми витрачаєм на навчання мають повертатись в наш бюджет як ПДФО та інші податки підприємств. Для цього в першу чергу потрібно готувати робітників яких реально потребує ринок праці області.

Ольга Галабала: Що ще важливо, так це те, що так зване регіональне замовлення, тобто кількість кадрів та спеціальностей, які ми готуємо в ПТУ має бути тісно пов’язаним з стратегією розвитку області та планами щодо залучення інвестицій. Приведу приклад, область створює індустріальні парки і в одному з таких парків був дуже зацікавлений прийти інвестор, але якому потрібно було більше 2000 кваліфікованих швей. В наших закладах профтехосвіти такої спеціальності взагалі не готували. А якби ми думали стратегічніше, то ми б точно знали, інвесторів в яких галузях ми хочемо залучити, готували трудовий ресурс і ті кошти, які область вкладає в підготовку висококласних фахівців стало б основою для залучення інвестицій. Бо інвестору звичайно потрібна земельна ділянка з комунікаціями, але найбільше йому потрібно фахові кадри.
І ще одни короткий приклад, у нас область яка на 50% покрита лісами, а ми випускаємо тільки 107 фахівців деревообробки, в той же час - 894 будівельника. При цьому, спеціалізований лісопромисловий профтехзаклад випускає кухарів та перукарів, а працівників в лісовій галузі, які дійсно отримали фахову освіту, а не самі опанували професію, в нас дійсно катастрофічно бракує. 
Особливістю профтехосвіти є тісний зв’язок з розвитком економіки і ринку праці. І зараз цей зв’язок в нас в області потрібно встановлювати. 

Редакція: Пане Юрію, як відомо, Ви уже взялись за реформування проф-тех освіти та нещодавно запустили пілотний проект в ВПУ 21? Розкажіть про нього.

Я думаю, що Івано-Франківьска область вже є і лідером в інноваціях в професійно-технічній освіті. ВПУ№21 одне з трьох в Україні, де учні можуть отримати міжнародний кваліфікаційний сертифікат зварника. А ВПУ №7 м. Калуша співпрацює з іноземними фірмами для того, аби навчати студентів новітнім технологіям будівельного вироництва. 
І сьогодні, ми, за підтримки Всеукраїнського благодійного фонду Юрія Дерев’янка та Innovations Development Foundation розпочали пілотний проект з реформування професійно-технічної освіти в ВПУ 21. Сьогодні в ВПУ №21 готують учнів за спеціальністю “Оператор комп’ютерного набору”, яка вже по-суті є професією минулого, а не професією майбутнього. Не змінюючи офіційну назву, ми запустили пілотний проект і тепер за цим замовленням навчатимуть здібних учнів області на новій спеціальності - «Оператор з обробки інформації та програмного забезпечення із поглибленим вивченням мови Java». Тут діти зможуть отримати міжнародний сертифікат «Oracle», знайти престижну роботу та заробляти від 1000 євро на місяць. Зараз протягом 5 днів бажаючі проходять навчання у ВПУ №21, щоб спробувати себе у програмуванні і, якщо їм сподобається, то вже з вересня вони можуть навчитись цьому у ВПУ №21.Дане училище єдине в області, де можна здобути знання з розширеного програмування, тут  є відповідна база: два комп’ютерні класи (за літо ми підготують ще один), кваліфіковані викладачі, які пройшли необхідне навчання та стажування. Таким чином, ми хочемо зламати стереотип, що ПТУ – це другий сорт.