Українці та поляки мають визнати спільні трагедії та порозумітися заради майбутнього

Коли політики беруться за історію, їм дуже важко уникнути спокуси отримати з неї свої дивіденди.  Сейм Польщі сьогодні визнав Волинську трагедію геноцидом польського народу, поклавши на нас колективну відповідальність за цю криваву сторінку історії. Але хто і на кого покладе відповідальність за «пацифікацію» Галичини чи операцію «Вісла»? Трагедії не мають перетворюватися на спекуляції. Взаємини будь-яких сусідніх народів переходять через конфлікти. І Україна з Польщею тут не виключення. 

Ми не можемо підходити з міркою сучасності до подій того часу. Принцип «око за око» не відновить справедливість – він лише зробить всіх нас одноокими. Трагедії минулого не повинні ставати бар’єром для двосторонніх стосунків, а мають бути визнані та вшановані заради майбутнього.   

Ми щиро підтримуємо ініціативу українського історика Володимира В’ятровича встановити спільний день вшанування пам'яті польських і українських жертв. І звести одночасно у Варшаві та Києві два меморіали пам'яті цих жертв з написом: «Тут похована ненависть». Саме такий крок потрібен суспільству наших країн. 

Сьогодні не час для розбрату, а час для примирення. Спільний ворог, який завжди розпалював українсько-польські конфлікти, сьогодні знов атакує нас. І обидві країни програють, якщо ми дамо йому можливість нас посварити. Спільна безпека має стати вище від спільних претензій. Залишимо справу історії історикам. Візьмемося за справу майбутнього. 

Сподіваємося що це розуміння зійде як очільників Польщі, так і на очільників України.