Ми стрімко наближаємося до екологічної катастрофи
Ситуація з лісами в Україні катастрофічна. Цього не видно з печерських пагорбів, але ми стрімко наближаємося до екологічної катастрофи. І це серйозно. Сьогодні ми одночасно перебуваємо в двох іпостасях: одного з найбільших експортерів лісу в Європі та однієї з найменш заліснених європейських країн.
Вихід з цієї ситуації один - визнати ситуацію з українськими лісами екологічною небезпекою, розширити дію мораторію на експорт необробленої деревини, водночас привівши його у відповідність до норм міжнародних торгівельних угод, та почати відновлювати українські ліси.
Рік мораторію
Закон про мораторій на експорт необробленої деревини був прийнятий парламентом 9 квітня 2015 року. Президент витримав максимально можливу паузу і підписав його через три місяці. З 1 листопада 2015 року мораторій частково вступив в силу (з 1 січня 2017 року – для соснових порід).
24 листопада цього року президент поїхав на саміт Україна-ЄС за безвізовим режимом. Натомість замість «безвізу» привіз звідтам «безліс».
Риторика єврочиновників «ви нам ліс – ми вам транш» не нова. Весь 2016 вона в тій чи іншій тональності виринає під час офіційних зустрічей. Пояснення просте: мораторій працює не тільки в Україні. З 2016 року значно жорсткіші норми запрацювали ще в низці країн, які разом із нами везли свій ліс-кругляк «на Європу». Це Молдова, яка запровадила мораторій до 2020 року на вирубку дерев в державних лісах (87% лісів країни). Румунія, яка прирівняла вирубку більше 1 га лісу до тероризму. Албанія, що заборонила на 10 років промислову заготівлю та експорт деревини.
Європейський бізнес відчув «голод», який відбився в позиції єврочиновників. Норми Євросоюзу щодо лісистості не поширюються на інші країни континенту, яким не пощастило бути членами ЄС – і «сировинний придаток Україна» тут виявляється дуже доречним.
Буква закону
Ні до Молдови, ні до Румунії, ні до Албанії єврочиновники не мають претензій. В захисті своїх лісів вони скористалися правом, зафіксованим в Генеральній угоді з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). Яка говорить, що країна вправі накладати торгівельні обмеження, якщо це стосується «збереження природних ресурсів, які вичерпуються, якщо такі заходи застосовуються разом з обмеженням внутрішнього виробництва чи споживання».
Офіційна статистика української лісистості сьогодні 15%. Неофіційна – менше 11%. Колись було 44%
Причиною кардинальних рішень цих країн стала катастрофічна втрата лісу (в Албанії з 51% залісненої площі залишилося менше 25%), в тому числі і через масові нелегальні рубки, масштабні повені, які в останні роки відбувалися в країнах. Окрім мораторію на вивезення лісу цими країнами приймалися міри щодо зменшення об'єму рубок, почали здійснюватися заходи щодо відновлення лісів та припинився нелегальний експорт.
Але з нами цей хід не спрацював. І «злі єврочиновники» тут ні до чого. Звинувачувати можна тільки нас самих. Тому що ми, як це часто трапляється, всіма силами кинулися «дурити систему». І досягли в цьому чималих успіхів. Так, за перший-другий квартал 2016 року на 25% скоротився експорт лісу-кругляка. Але на 21% зріс експорт дров! Судячи з накладних, європейці раптом відчули нечувану потребу в дровах – або почали робити з них меблі. Але залізничні вагони, які періодично проходять держкордон України в бік заходу, свідчать, що все гаразд. Невеличка маніпуляція з цифрами довжини-ширини, і на дрова перетворюються цілком нормальні стовбури.
Крім того, зріс експорт дошок. Показники свідчать, що українці навчилися примножувати деревину ледь не на метафізичному рівні – експорт пиломатеріалів на 20% перевищує обсяг їхнього офіційного виробництва. Відповідь, звісно, лежить не у площині дива: незаконно вирубаний ліс ріжуть на нелегальних пилорамах, звідки він і йде за кордон. Фактично в державі існує паралельне лісове господарство вражаючих масштабів.
До прикладу, у Івано-Франківській області окрім того, що рубається близько 1 мільйона м3 деревини, ще додатково закупляється підприємцями 100-150 тисяч м3 деревини з інших областей. Близько 80% її розпилюється на місцевих лісопилках на дошки і все рівно вивозиться на експорт. При цьому, місцеві виробники меблів, сувенірів і іншої готової продукції з високою доданою вартістю, відчувають критичний дефіцит деревини.
Продовжується нелегальна рубка лісу, а сам об’єм вирубок не зменшився порівняно із минулим роком. Ніяких заходів щодо відновлення чи збереження лісів не було здійснено.
Природньо, що в такій ситуації у європейців виникають питання і обурення. Адже зобов’язання, взяті на себе ЗВТ та іншими угодами ніхто не скасовував. Якщо мораторій – то має бути припинений нелегальний експорт, зупинені незаконні та масові вирубки, здійсненні заходи по відновленню лісу. Якщо ви продовжуєте везти нам той самий ліс, але у вигляді дошок і дров – то давайте краще без цих «штучок». Скасовуйте мораторій.
Хоча для внутрішнього ринку відбулися певні позитивні зрушення. Зокрема, за січень-вересень поточного року, не дивлячись на загальне зменшення обсягів реалізації промислової продукції, обсяги продажів паперової промисловості зросли на 5% (до $1,14 млрд), деревообробної промисловості на 16% (до $983 млн), меблевої — на 15% (до $506 млн). Крім того, дія мораторію сприяє залученню в Україну інвестицій і як наслідок — створенню нових робочих місць, наповненню місцевих бюджетів, загальному пожвавленню економіки.
Це не так багато, як могло би бути. Але вже краще, ніж нічого.
Що далі?
Офіційна статистика української лісистості сьогодні 15%. Неофіційна – менше 11%. Колись було 44%. Сьогодні Україна є однією з найменш заліснених країн Європи. Трикратне зменшення лісистості в інших, націлених у майбутнє країнах, починають визнавати екологічною катастрофою.
Карпати лисіють. Ліси Волинщини, Хмельниччини, Житомирщини, Рівненщини, Чернігівщини, Київщини - виглядають як продирявлене сито. Лісгоспи півдня та сходу України банкрутують, а ліси перебувають у стані безгосподарності. Ми досі рубаємо суцільними ділянками, старою технікою, екологічно небезпечними методами, від чого давно відмовилися європейські країни.
У лісах України має бути оголошена надзвичайна екологічна ситуація. Необхідно суттєво обмежити обсяг деревини, яка вирубується в країні, та впровадити заходи з лісовідновлення. Тільки так у європейців не буде до нас законних і обґрунтованих претензій.
Для того, щоб врятувати українські ліси ми потребуємо переходу до зовсім іншої системи ведення лісового господарства – наближеного до природнього лісництва. Це означає відмову від суцільносічних рубок та впровадження вибіркової системи рубки, використання сучасної екологічної системи розробки.
Всі ці заходи мають бути відображені в Національній програмі розвитку лісового господарства, яка підсилить ефективність мораторію.
Скасовувати мораторій категорично не можна. Навпаки, потрібно розширити його дію, заборонивши також експорт дров та необроблених дошок (що фактично є розпиляним на кілька частин кругляком), залишивши лише експорт обробленої, переробленої деревини та готової продукції з дерева. Тільки тоді, коли кругляк перестануть вивозити під виглядом дрів або у дошках, ми реально припинимо сировинний експорт лісу з України.
Деревина має реалізовуватися виключно українським підприємствам, які здійснюють глибоку деревообробку та виготовляють готову продукцію. Причому реалізовуватися без посередників.
Кримінальна відповідальність за незаконну рубку має бути суттєво збільшена,. А відповідальність за незаконну рубку більше як 1 гектара лісу треба прирівняти до злочинів проти основ національної безпеки з позбавленням волі на строк 10-15 років.
Інформація про використання лісових ресурсів – матеріали лісовпорядкування, картографічні матеріали, таксаційні описи, інформація про місця здійснення рубок, їх геолокаційні координати – повинна бути в прозорому та відкритому доступі, зручному для здійснення громадського контролю.
Громадські активісти не мають ходити по лісосіках, а потім в судовому порядку намагатися отримати матеріали лісовпорядкування, дізнаватися хто з підприємців рубає ці дерева і чи взагалі така рубка є законною. А відбір підприємців, які розробляють лісосіку, і продаж деревини мають здійснюватися через систему ProZorro.
Звичайно, має бути реформована і сама система управління лісовою галуззю. Бо в системі, де один і той же орган визначає, що потрібно зрубати, здійснює рубку, контролює її, звітує про неї - рано чи пізно перетворюється в “корупційну гідру”.
Це складний шлях. Але можна піти й іншим.
Скасувати мораторій. Взяти кредитні гроші. І заткнути ними бюджетні діри.
І років за 20 перетворити країну на суцільний степ.
Ольга Галабала,
lепутат Івано-Франківської обласної ради від партії "ВОЛЯ" спеціально для "Новое время"
