Михайло Кушнірук: «Реформа децентралізації зможе наявно показати які ми господарі». ВІДЕО

Коломиянина Михайла Кушнірука знають передовсім як громадського активіста, бійця АТО, волонтера та керівника координаційної ради Центру допомоги учасникам АТО. Сьогодні ж Михайло пробує свої сили у виборчому процесі. Він є кандидатом у депутати Нижньовербізької ОТГ від партії «ВОЛЯ».

До початку Революції Гідності Михайло був звичайним приватним підприємцем та після подій на Майдані його життя кардинально змінилося. Чоловік почав активно займатися волонтерською діяльністю, допомагати хлопцям на передовій, а після того, як у одній з поїздок потрапили під обстріл, чоловік одностайно вирішив бути там.

Про те, як сьогодні допомагають учасникам АТО, зокрема роботу Центру допомоги та про переваги децентралізації розмовляємо з Михайлом Кушніруком. 

Чи потрібна реформа децентралізації сьогодні? Як Ви ставитесь до реформи об’єднання громад?

Децентралізація – це все для людей. Зараз вона багатьох мала б заставити піднятись з диванів. Адже вся влада буде зосереджена на місцях. Колись місцева влада не приймала ніяких рішень, а зараз навпаки. Тепер важко буде сказати, що нам щось блокує Київ. Зараз все чітко та рівно: є громада, є фінанси, території. Ось тепер можна показувати, які ми насправді господарі, а не тільки користуватись фінансами, які є. Сьогодні потрібно запрошувати інвесторів,створювати підприємства. 

Чому Ви вирішили піти в депутати в Нижньовербізьку ОТГ?

Я хочу працювати. Не хочу «кидати шапку» і казати, що бачу картину. Це для мене важливо. Хочеться творити. Новостворена громада – це чисте полотно. Проте, головне, щоб була дружня команда, адже не буде команди, то першочергово постраждають жителі громади. Депутати та голова ОТГ повинні знати проблеми своїх округів та завжди прислухатись до виборців. Зараз у нас є команда. Хоча, тільки робота покаже хто є членом команди, а хто просто хоче матеріальні достатки чи мандат. Також важливо хто буде очільником громади, адже  коли є стержень, то навколо нього все буде крутитись та працювати. От якщо не буде цього «стержня», то робота занепаде.

Чи спілкувались Ви з жителями сіл? Яка інформованість серед населення про реформу?

Люди взагалі не розуміють, що відбувається. Ми були на зустрічі кандидатів на голову ОТГ з виборцями і побачили, що люди зовсім не проінформовані та неактивні. Хоча, й кандидати на голову не розуміють, куди вони йдуть. Чому я не пішов на голову? Та тому , що взявся зараз за Центр. Потрібно все мати в міру та зосереджувати свою діяльність там, де справді зможеш допомогти. От коли ти голова територіальної громади, а не депутат, то ти повинен весь свій час приділяти роботі громади. Коли ж ти депутат, то все набагато легше: коло твоїх обов’язків врази скорочується

Зараз Ви є керівником координаційної ради Центру допомоги учасникам АТО. Як функціонують ці Центри?

Ідея створення таких Центрів належала групі волонтерів, які близькі до Президента. Власне, Центри створені за розпорядження Президента. Це консультативно – дорадчі органи, які мали б мати цікаву вертикаль. Проте, чіткого бачення ще не вироблено. У кожній області та й у кожному районі ці Центри створюють по-своєму. На жаль, в переважній більшості це має свій партійний окрас, або близько до того. Тобто, якщо після Майдану старались самооборону, майданівців підтягнути «під себе», купити їх – тут таким самим чином місцева влада намагається це все затягнути «у свої руки» адже АТОвці наразі є «трендом» та «модною темою». Нам ж зараз потрібно зосередити свою діяльність на проблемах бійців, родичів загиблих, інвалідів та поранених – яким і на державному рівні, так і на місцевих рівнях, необхідна централізовано допомога. 

Сьогодні, у мене складається таке враження, що з нас роблять моральних калік: от капають ті копійки час від часу, а це категорично неправильно! Необхідно підходити розумно: створити пільги в оподаткуванні, податкові канікули, або й надавати безвідсотковий кредит на відкриття бізнесу. Також потрібно поставити умови, щоб певний відсоток від загальної кількості працівників становили АТОвці, саме таким чином влада нас соціалізує. Адже якщо нам будуть час від часу давати гроші, то ми перестанемо хотіти щось робити, а тільки будемо просити, щоб нам виділили кошти.

Як діє Центр? Наскільки люди проінформовані про створення Центру?

Тільки на початку листопада ми демобілізувались. Про створення Центру в місті і в районі я дізнався ще перебуваючи на війні. Фактично де - факто, як такої роботи дані Центри до цього не проводили, бо й уяви ніхто не мав, що і як необхідно робити. Сьогодні ми працюємо ситуативно. Кожного дня хтось приходить з різними проблемами. Власне, чіткої планомірної роботи на даний час немає. По факту мене обрали тільки в кінці листопада, а практично весь листопад ми з Сергієм вникали і дивились що і як. Ми вже побачили ті проблеми, з якими стикаються хлопці найчастіше, а саме, коли хлопці були поранені, а це ніде не зафіксовано, також є проблеми,коли  при звільненні документи не повноцінно надали, є категорії тих хто не отримав статус учасника АТО. Важливо й те, що з міським головою не важко працювати, він нам багато допомагає. Це досить адекватна людина. Що стосується проблем учасників АТО , то не виникає питань з боку влади, щоб їх вирішити.

Яка кількість учасників АТО на Коломийщині?

У Коломийському районі порядку тисячі чоловік, які воювали. Також є їхні сім’ї, яким необхідна допомога та які можуть звертатисядо нас. 

Чому Ви вирішили піти воювати, почуття патріотизму чи якісь інші переконання? 

Спочатку я починав , як волонтер, а вже з січня нам вийшло офіційно піти воювати. У зоні АТО я був 1 рік 1 місяць 1 тиждень, без вихідного. Чесно кажучи, я не знаю, що таке патріотизм. Так сталось, що я все своє життя мушу працювати. У мене свій приватний бізнес ще з 1992 року. Якось до Майдану для мене почуття патріотизму, почуття до держави , «До моєї тепер держави!» так і не було. До цих подій я вів спокійний спосіб життя, а вже потім побачив, як на Майдані били дітей, а в мене також є діти. Я поїхав туди і  вже не повернувся звідти ще й до сьогодні. Те ж саме у хлопців на війні: не у всіх там патріотичні почуття. Хто йшов у перших хвилях – то вони чітко розуміли, що вони добровольці і що необхідно вигнати ворога з держави. 

Ми спочатку їздили туди як волонтери, бо там були наші товариші, а потім коло знайомих розширилось. Одного дня, коли зібрали те, що залишилось від хлопців, я зрозумів, що чи здоровий, чи ні, всерівно потрібно там бути. До речі, мені ні одна медична комісія не надала заключення,що я можу воювати. Але на день комісії я відчував себе дуже здоровою людиною ( прим.: сміється ). 

Коли все ж завершиться війна?

Я не думаю, що війна швидко закінчиться. Адже війна – це фінансовий ресурс, збагачення.  Шукати виних хто заробляє наразі безрезультативно, на війні завжди заробляли гроші. Для влади немає «чорного і білого» - все кольорове, а от для хлопців різнобарв’я немає, там або «чорне», або «біле» і мова про фінансові блага не йде. Проте, й від дій політиків нікуди не втечеш, вони також необхідні, адже й на світовому рівні багато що зав’язано. І не можна не погодитись, що без економічної підтримки Світу ми пропадемо.