Про героя: 33-річний Володимир Марямпольский народився на Івано-Франківщині, живе у Львові. За фахом – політолог. Здобуває освіту економіста. Учасник громадських організацій і рухів: «Опора», Люстраційна рада Львівщини, ГО «Українська родина», був помічником депутата Львівської міської ради. У рухах відстоював межі Снопківського парку від забудови, відвойовував кошти на реконструкцію дитсадків, люстрував директора бронетанкового заводу. Працює не за фахом.
Захоплюється рибальством, має пасіку. Одружений, батько трьох синів: 5-річного Яреми, 4-річного Святослава, 1,5-річного Мартина. Кажуть, прізвище походить від містечка Маріямпіль на Івано-Франківщині.
*****
На четвертому курсі мене відправили на політологічну практику просто у виборчий штаб Віктора Януковича, якраз у перший тур виборів 2004-го року. Мушу сказати, що вже тоді не все було «за гроші». Навіть регіонали оцінили деякі мої якості та одразу влаштували на роботу. «Пропрацював» я там чотири тижні і звільнився. Надто відкрито порушували виборче законодавство. Робили наради, де навчали як привезти учителів до дільниці, як організувати їх голосування і скільки заплатити. Тоді була мода фальсифікувати вибори за технологією «карусель». При вході люди отримували бюлетені із галочкою, на дільниці отримували чисті. Вкидали у скриньку перші, а на виході віддавали незаповнені і отримували гроші. На другий тур уже був в Артемівську, у штабі кандидата Віктора Ющенка.
У 2015 році від «ВОЛІ» балотувався у мікрорайоні Іскра на Сихові. 1000 агіток видрукував за свої кошти. Узяв відпустку. Сам ішов до виборців, роздавав агітки. Мене питають: «А де сам кандидат, хочемо його бачити». Кажу, що то я. Довіряли, розповідали про проблеми району і одразу питання: як збираєтеся це вирішити? Чесно кажучи, я про це не встиг задуматися. Не завжди знав, що відповісти. Тому це і стало школою.
Не ставив за мету пройти з першого разу. Розумію, що ступив на довгу дистанцію. І цей шлях помилок теж слід пройти.
Який здобув досвід? Важливо мати що відповісти виборцю на конкретні запитання: чим ви займалися до того, що корисного зробили? Друге, давав виборцям свій особистий номер мобільного - і бачив як це викликає довіру. Агітувати самостійно – безперечно треба. Листівки із прізвищем, партією, фото теж потрібні, як не крути. Діють обидві складові: моральна і матеріальна.
«Кухню» Львівської міської ради трохи знаю зсередини. Насторожувало, що у фракції депутати часто блокують рішення одні одним. Ніби і демократія, але нівелюються такі поняття як робота комісій, спільні напрацювання. Якось депутат-бізнесмен пропустив важливе голосування і прийшов під кінець сесії. Пояснив: «Я – людина бізнесу. Або грошей зароблю, або кнопку натисну».
Тому депутат-бізнесмен – найбільш вразливий, на нього можна тиснути.
Один обранець якось зачитує на сесії, що мешканці вулиці скаржаться на кіоск, бо там продають горілку уночі. Пропонує забрати дозвіл на продовження оренди. У залі зчиняється гамір. «Там продають ще й соціальні сорти хліба!» - викрикує хтось. По черзі депутати виходять із зали і починають комусь телефонувати. Виявляється, більшість обранців знають про кожну будку на наших вулицях. «Соціальна» горілка перемогла, рішення закрити такі МАФи тоді так і не прийняли.
На днях зустрів знайомого депутата. Каже: «Я 17 років у бізнесі. Пройшов у раду. Зрозумів: або я депутат, або підприємець». Якісна робота депутата займає надто багато часу.
Іноді дивувався компетентності деяких обранців. За такі «ідеї», які вони озвучувати, у нас в університеті викладачі з пари виганяли.
Підприємцям іти в ради не заборонимо. Який вихід? Має діяти закон про відкликання депутата. Але є передумова. Він має прописувати чітку програму перед виборами, покроково, що і в яких термінах зробить. Пройшов рік – звітує. Не виконав – є підстави збирати підписи за відкликання. Також причиною можуть бути пропуски засідань. Але програми переважна більшість копіює з когось і навіть не зможуть повторити її.
У Львові мріяв би змінити перерозподіл бюджетних коштів. Забагато йде на Галицький район. Більше слід передавати у спальні райони на інфраструктуру. Натомість у центрі реставраційні роботи треба проводити частково за рахунок підприємців. Їх тут стільки, що ще один Старий Львів можна збудувати, якби чесно збирали податки. Вивчав орендну плату центральних кав’ярень. У деяких оренда одного метра приміщення коштує дешевше за горнятко їхньої кави. Корупція кричуща.
Сихів теж має свою красу. Широкі проспекти, багато неба, трави, небанальні цегляні багатоповерхівки. Та сюди теж треба вкладати! Реставрувати панельки, залучати туристів.
В історію Львова увійде той мер, той депутат, який зробить порядок з транспортом і подолає незаконні забудови.
Зараз є маршрутне таксі – хочу приїду, хочу ні, хочу зупинюся, не хочу то ні. А має бути маршрутний автобус. Чистий і вчасний. Тут потрібна воля команди людей.
Прес-служба партії «ВОЛЯ»
