Сергій Таран: Питання якісних змін в Україні – це питання поколінь (Інтерв'ю)Голова Люстраційного комітету Єгор Соболєв минулого тижня оголосив про створення партії «Воля». Окрім нього, у партію увійшли й інші активісти Майдану – політолог Сергій Таран, екс-заступник секретаря РНБО Вікторія Сюмар, народний депутат Юрій Дерев’янко. Про те, чому виникла потреба у створенні нової партії, які вона ставить перед собою завдання, а також чи здатна нинішня влада провести реформи в країні Galnet розпитував в одного зі співзасновників партії «Воля» Сергія Тарана. – Ви стали співзасновником нової політичної партії. Чим вона відрізнятиметься від тих, що вже існують? Яка у неї програма, цілі, платформа, на кого вона буде орієнтуватися? – Партія виникла зі середовища активістів ініціативи «Воля». Активісти, які були на Майдані, об’єднались, щоб просувати зміни у владі, будучи у владі. Для цього потрібен інструмент – партія. Різниця з іншими партіями в тому, що «Воля» є багатолідерна, а найголовніше – вона будується на програмі. Тобто ми не говоримо людям, що у нас є гарний лідер і голосуйте за нього. Якщо коротко, то наша програма відрізняється від програм інших політичних сил тим, що, по-перше, ми вважаємо, що першими кроками, що їх має зараз здійснити влада, є люстрація, переатестація державних чиновників, суддів та реформа судової гілки влади. Також важливий напрямок – дерегуляція, деолігархізація економіки, яка досі лишається олігархічною. Нинішня влада недостатньо дерегулює економіку, вона продовжує бути під впливом олігархічних груп. Також важлива відмінність програми нашої політичної сили від інших в тому, що ми виступаємо за реформу безпеки. Ми виступаємо за створення в Україні армії за швейцарським зразком, коли кожен чоловік раз на рік має пройти тритижневий вишкіл. Наприклад, Швейцарія завдяки цьому за 48 годин здатна зібрати 1,7 млн озброєних людей, які можуть бути партизанами у випадку раптової військової агресії. І це все те, що ми вже робимо. Зокрема, ми працюємо з Люстраційним комітетом, ми працюємо над очищенням судової системи, ми працюємо над організацією Самооборони, як і працювали під час Майдану. – Чому ви не вірите у те, що країну здатна змінити та політична еліта, яка прийшла до влади внаслідок перемоги Майдану? Можливо, їй на це треба більше часу та і варто зважати на складну ситуацію, в якій опинилась Україна через агресію Росії? – Ми розуміємо, що ті реформи, про які ми заявляємо, не можуть відбутись в один день. Але про них принаймні потрібно зараз заявити. Ми не очікуємо, наприклад, що за один день зміниться судова влада або нова влада зараз зможе це зробити за два тижні. Але оголосити про такі наміри, заявити про це в програмі і сказати чітко, коли це буде робитись, назвати якісь показники, влада б уже могла. І могла робити це ще під час виборчої кампанії. Адже виборча кампанія якраз і складається зі змагання програм. Але ми не чуємо про її наміри деолігархізації, демонополізації економіки. Ми тільки чуємо слова, що буде краще, але не бачимо жодних показників в цифрах. Наприклад, як зміниться кількість податків, яким чином покращиться їх адміністрування? Ми цього не знаємо. Звичайно, ми можемо припустити, що влада, можливо, буде це робити, але я не вважаю, що громадяни мають сподіватись на те, що влада це зробить. Бо таке вже було у 2004 році, коли люди на щось сподівались, вірили, що влада почне щось робити, але ми знаємо, чим це закінчилось. – Яким політичним силам з нинішніх, на ваш погляд, найбільш невигідно міняти країну? – В Україні політика є олігархічною і той, хто має владу, перетворює її на бізнес. Звичайно, в залежності від людей, цей бізнес може бути різним – менш або більш монополізованим. І для людей, які зараз при владі, питання політики та бізнесу, на жаль, не розділені. Тому, власне, ми за державне фінансування політичних партій, за декларування прибутків та видатків чиновників. Зараз цього немає, хоча для цього багато реформ не треба. Наприклад, чого варте ухвалення закону, за яким чиновники, які працюють в міністерствах на високих посадах, мають декларувати не тільки прибутки, але й видатки, у тому числі членів своїх родин? Або, наприклад, закон, на якому ми наполягаємо, про те, щоб члени сімей чиновників не могли займатись бізнесом, що може вступати в конфлікт інтересів з профільними міністерствами? Це не важко – усього одне засідання Ради. Це дуже потрібно і дуже по-європейськи, але ж цього не відбувається. Проблема полягає в тому, що ми можемо сподіватись, ми можемо вірити, чекати, але поки нічого не відбувається, немає впевненості, що ці політики щось зроблять. – Наскільки ефективно, на вашу думку, працюють органи влади – Президент, уряд, парламент, ГПУ, СБУ, судова влада, митниця, податкова. Які з них найбільше не готові до реформування і будуть чинити цьому опір? Які із них реформувати найважче? – В економіці урядом спочатку були проведені термінові стабілізаційні заходи на макроекономічному рівні. І це добре, бо це дозволило нам співпрацювати з міжнародними установами і вийти на домовленості про економічну частину Угоди про асоціацію. Але немає відчуття того, що є системні реформи, що є стратегія розвитку. Ми цього не почули ані від членів уряду, ані від його голови Яценюка, ні від кого. Ми не знаємо, на які показники в економіці уряд збирається вийти через півроку, через рік і за рахунок чого. Перші кроки, зроблені в економіці, нібито логічні, але що буде відбуватись далі? Якщо говорити про боротьбу з корупцією, то тут величезні провали, тому що боротись з корупцією можна тільки тоді, коли ми проведемо переатестацію та люстрацію людей, які працюють в силових структурах. Міліцію взагалі потрібно створювати знову, і її кадрову основу мають скласти ті активісти, які ризикуючи життям довели, що для них захист прав і свобод українських громадян не є порожніми словами. Але реформи правоохоронних органів не відбувається, тому ми не можемо говорити про боротьбу з корупцією. Якщо говорити про заходи безпеки, то можна зрозуміти, що в Україні ніхто не створював армію, а навпаки її руйнували, тому є деякі речі, що не дають нам говорити про успіх Антитерористичної операції. Але має бути бачення того, якою повинна бути реформа армії. Деякі тактичні кроки справді можна пояснити конфліктом з Росією, але якщо не буде стратегії, то тактичні кроки не дадуть тривалого результату. – Чи планує ваша політична сила брати участь в позачергових парламентських виборах? – Обов’язково будемо брати участь у дострокових парламентських виборах і розраховуємо перемогти та змінити цю країну. – Які джерела фінансування у новоствореної політичної сили? – Початкову презентацію нашої політичної сили проплатили київські бізнесмени. Зокрема Павло Костенко, а також один із ініціаторів організації партії народний депутат Юрій Дерев’янко, у минулому бізнесмен. Далі ми розраховуємо на підтримку середнього бізнесу. З кожним бізнесменом, який буде нас підтримувати, ми будемо укладати прозорий меморандум про співпрацю, в якому закладатимемо, на основі чого, на яких умовах ми братимемо ті кошти. Скажу так: ми точно ніколи не братимемо кошти за місця у своєму списку і точно не братимемо гроші у тих бізнесменів, які не відповідатимуть люстраційним критеріям, що ми пропонуємо парламенту у формі закону. А взагалі ми вважаємо, що проблема фінансування політичних партій і розділення політики та бізнесу є одним з найгостріших питань, тому ми виступаємо за державне фінансування політичних партій. – Хто ваші політичні союзники? – Ми працюємо зі середовищем Майдану – це громадські активісти, рухи, політичні партії – вони всі наші союзники. Ми всі в чомусь є однодумцями. Ми можемо розходитись в певних програмових засадах, в тому, як потрібно вибудовувати структуру чи партію, але політично ми союзники. І, звичайно, ми розраховуємо, що вони будуть нашими союзниками надалі. Чи готові ви співпрацювати зі старими політичними силами? В чому саме? – Ми можемо співпрацювати щодо окремих законопроектів з тими політичними силами, які поділяють нашу програму. Йдеться насамперед про такі старі партії, як УДАР, «Солідарність» Порошенка, «Батьківщина» і «Свобода». Якщо говорити про Партію регіонів чи комуністів, то це взагалі не партії, а угруповання, на які особливу увагу мають звернути правоохоронні органи. ,І поки не буде розслідування діяльності лідерів цих партій, подій навколо Майдану, сепаратизму, то ми вважаємо, що їх існування як політичних партій має бути поза законом. А щодо інших названих, то ми з ними не конкуруємо, ми просто приходимо їм на заміну. – За скільки часу, на вашу думку, можна змінити Україну? – Зміни в Україні – це питання поколінь, які інакше будують партійні структури і відділяють політику від бізнесу. А ці покоління змінюють десь раз на 15 років. Після перемоги на парламентських виборах, наша програма має три етапи реалізації. Перший – етап реанімації, він розрахований приблизно на півроку і передбачає певні заходи в економіці, боротьбі з корупцією, реформуванні правоохоронних органів, безпеці. Наступний етап розрахований на п’ять років. Тоді будуть закладатись стратегічні основи, на яких будуватимуть стратегічні реформи медицини, освіти, охорони довкілля. Третій етап – 15 років – це програма лідерства, що передбачає, що Україна увійде у 20-ку провідних країн світу. Розмовляла Олександра Бодняк |
Поділитися новиною:
|
