Непересічні люди ВОЛІ: Олексій Герман

Олексій Герман за кілька років активної громадської діяльності домігся дозволу вільного доступу для киян до приміщень КМДА, за що відсидів 5 діб у СІЗО, з першого до останнього дня був на Майдані і входив до складу координаційної ради «Євромайдану», а після вторгення Росії в Україну захищав її незалежність у складі добровольчого батальйону «Донбас». Історія співзасновника Громадської організації, а пізніше - партії «ВОЛЯ».

«16 серпня ми з Єгором Соболєвим, Ігорем Луценко та Тетяною Чорновіл здійснили блокування сесійної зали Київради. 2 червня 2013 року, як відомо, закінчились повноваження Київради, і вона стала взагалі нелигітимна. Ми з Єгором Соболєвим тоді вже були знайомі, і разом з Ігорем Луценко та Тетяною Чорновіл, зрозумівши, що нас взагалі залишили без права вибору, вирішили діяти. На той час Ігор Луценко був помічником народного депутата і завдяки його посвідченню ми пройшли через бюро перепусток до сесійної зали Київради. Ніяких сесійних дій тоді не проводилось.

Ми могли на законних підставах перебувати там до 5-ї години, але вже за годину нас затримав спецпідрозділ «Беркут», дуже швидко судді винесли протизаконні рішення і відправили нас на 5 діб до СІЗО. Фактично нас арештували за вимогу провести вибори, щоб повернути довіру до Київради. Були апеляції, касації, подання до Європейського Суду з прав людини, і зрештою ми домоглися відміни заборони громадянам потрапляти до Київради. І якщо раніше до КМДА можна було потрапити лише за спеціальними перепустками, ми добилися в Гереги такої пропускної системи, за якою будь-хто з київською пропискою міг потрапити всередину. Але 5 діб ми все-таки в СІЗО за це відсиділи.

Тоді стало зрозуміло, що треба об’єднувати людей і діяти. Разом з Єгором організували ГО «Ініціатива вільних та відповідальних людей «ВОЛЯ». Власне, зовсім скоро після того ГО «ВОЛЯ» стала одним із організаторів студентського «Євромайдану», на якому ми були з першого і до останнього дня, а я входив до складу координаційної ради «Євромайдану». До нашої громадської організації приєднувалось тоді багато людей, і з’явилась ідея зареєструвати партію, бо було очевидно, що без доступу до реальних інструментів влади буде дуже важко зберегти ті досягення, яких добився Майдан. Ми ще тоді не встигли зарєструватися, тому я йшов як мажоритарник на виборах до Київради навесні.

Лише на впізнаваності посів 3 чи 4 місце, багато жителів Оболоні за мене проголосувало. Це доводить, що люди бажають змін, але, як показує досвід, на виборах у нас ніколи досі не перемагали ті, хто щось реально робить - набагато простіше ж роздати «пайки» перед голосуванням, і отримати таким чином голоси. Хоча вірю, що свідомих українців більшає.

А коли Путін напав на Україну, я одразу після виборів записався у добровольчий батальйон «Донбас». Брав декілька міст, бачив, як гинуть побратими на моїх очах. Проблема української армії зараз - не тільки корупція і непрофесіоналізм командування, але й відверто застаріле уявлення про війну, відсутність навичків роботи з новим обладнанням, невміння працювати без жертв. Зараз в України є сили та можливість протистояти ворогу, тому що ми навчились воювати прямо в бою, втрачаючи своїх друзів та рідних.

Проте цей практичний досвід і є найкращим навчанням. Цих бійців після закінчення війни треба робити викладачими. Це дуже важливо, на цьому не можна економити. Але це буде потім, а поки нам потрібні адекватні командири, а для цього потрібно очистити владу. Тому я був майже на всіх мітингах під Парламентом, де разом з людьми вимагав прийняти закон «Про очищення влади». Дуже хочеться, щоб він почав діяти якнайскоріше, щоб в Україні, нарешті, почалися реальні системні зміни».