Володимир Давидюк - людина ВОЛІ з мирною професією інженера-будівельника, чий величезний управлінський і господарський досвід допоміг під час революційної хвилі Майдану організувати самооборону Київської області, яка сьогодні складається з 28 відокремлених підрозділів, що налічують більше 3-х тисяч людей, а пізніше створити на її базі 11 батальйон «Київська Русь». Ось його історія.
«В революції я з 2004 року. Ще під час Помаранчевого Майдану відповідав за Черняхівський район Житомирської області разом з Ченяком Во-лодимиром та Ченковим Михайлом. Я рахую, що тоді українська нація справді піднялася з колін, зрозуміла, що ми є! Люди побачили один одного, почали посміхатися. Відбулося усвідомлення, що ми є українці, але все-таки це була революція духовна, як ми її називали, а не національна. Тому після того як Ющенко злив Майдан, був дуже великий занепад сил. Не вірилось, що можна знов підняти маси людей, мало людей в це вірило, а я вірив, що це можливо. Але для того був потрібен якийсь поштовх, подразник. І Євроінтеграція України стала тим подразником, що знов підняла людей. Євромайдан відбувся!
Я був перед побиттям студентів на Майдані. Оскільки я в революціях вже давно, то розумів, що ніякі революційні події не можуть відбутись без по-літиків. Вони можуть бути погані або хороші, але повинні бути, бо в будь-яких революціях саме політики ведуть за собою. І коли я прийшов ввечері, найперше побачив, що розбирають сцену. Коли Майдан розходиться або хочуть його штурмувати, то знімають сцену - бо спершу попереджують тих, хто володіє цим дорогим майном. І от коли я побачив, що демонтують сцену, то зрозумів, що Майдану немає. А вранці дружина ввімкнула телевізор з криками: «Боже, що ж то робиться!?» В мене був шок, як і у всіх, мабуть, людей того періоду. Я був у ступорі цілу суботу, а в неділю вже був на Майдані.
Сидів, пам’ятаю, на цій йолці, тому що народу було - море. Підігнали мікроавтомобіль, дали виступити Кличку, Тягнибоку, Лижичко, Гузар - от з цього і почався справжній Майдан. Він був тоді певний час неструктуро-ваний - як клуб по інтересам. Два тижні я тоді перехворів, а коли повернувся, то вже був створений офіцерський корпус - так почалося моє входження в революцію, хоча я не думав й не гадав.
А ще через два тижні прийшла вже структуризація Майдану. Обрали коменданта Майдану Андрія Парубія, і всіх розбили на сотні, які мали від 50 до 150 людей. Я з нашою 28 сотнею тримав периметр зі сторони Будинку Профспілок. В нашій сотні, як і на Майдані, зібралися люди щирі, відверті, з високим рівнем духовної культури, люди волі. То була маленька Січ. Як Ватикан – країна в країні. Я вважаю, що Майдан сформував в Україні нове громадянське суспільство, яке тепер зможе побудувати нову незалежну українську державу.
Я зрозумів, що Янукович не виграє, коли за одну ніч жіночки побудували барикади 150 метрів довжиною, 6 метрів в основі, і висотою в 5 метрів. Коли побачив, що приїхала жіночка у норковій шубі і теж руками згрібала лід і кидала його в мішки. Коли з автомобіля «кубіка», який заїхав зі сторони Подолу на барикади, вийшла людина, на якій було тільки одягу на 3 тисячі доларів, і почала зі шкіряного салону кольору слонової кості витягати брудну резину, я зрозумів, що Януковичу рано чи пізно прийде кінець. Бо дістали всіх. Не тільки бідних і багатих, а й середній клас - людей, які дійсно на собі й тягнули цю країну. Піднялися всім миром за свою гідність, честь, право, волю.
Після цього в мене була розмова з Андрієм Парубієм: потрібно створювати самооборону на місцях, бо Київ не втримається - потрібно створити загони самооборони по всіх районах області. Мене тоді призначили координатором по самообороні Київської області. І так ми створили на базі самооборони 28 відокремлених підрозділів, які на даний момент налічують більше трьох тисяч членів. Два батальйони територіальної самооборони - 25-й, 11-й батальйон «Київська Русь». Так хвиля винесла мене – людину з мирною професією інженера-будівельника, людину середнього достатку - в революцію гідності.
І увесь цей час я спостерігав за людьми з «ВОЛІ», які пройшли Майдан, до яких я ставлюся з повагою: Соболєва, Тарана, Суслової, Дерев’янка. Я, як людина з величезним управлінським і господарським досвідом, впевнений, що це, дійсно, та генерація людей, які повинні взяти владу в цій країні. Мені близькі ідеї, їх порив, починання і бажання змінити країну».
Володимир Давидюк балотується від партії «ВОЛЯ» по одномандатному мажоритарному округу №95 (Київська область).
Передвиборча сторінка Володимира Давидюка, кандидата на позачергових парламентських виборах 2014 року по 95 виборчому округу.
